Малієвецький історико-культурний музей

Вважається, що резиденція польських магнатів Орловських могла сперечатись за розкішшю з палацами Франції. А навколишній парк навряд чи поступався уманській “Софіївці”.

Родина Орловських володіла чималими маєтностями на Поділлі. Проте саме у Маліївцях Ян Онуфрій Орловський вирішує облаштувати свою резиденцію. У 1788 році він закладає шикарний палац. Оскільки палац розташовано на косогорі, з парадної сторони він має два поверхи, а з паркової - триповерховий. Палац зведено у стилі Людовіка XVI з місцевого пісковику. Про дату побудови нагадують цифри на фронтоні північного фасаду: "1788". А от герби Орловських "Любич" та Стажинських "Доліва", які колись теж прикрашали палац, збили за радянських часів.

Колони центрального портику на рівні першого поверху замінюють пілястри, увінчані напівфігурами чотирьох могутніх атлантів, які тримають на своїх плечах балкон другого поверху. На першому поверсі паркового фасаду між ризалітами є ефектна відкрита галерея із квадратних стовпів, які підтримують довгі балкони з різьбленими консолями та балюстраду. До східного фасаду палацу прибудований двоповерховий корпус, що спочатку служив оранжереєю з зимовим садом. У північному крилі збереглися парадні сходи з ажурною огорожею кінця XVIII ст. З західного боку до палацу примикали стайні розкішних породистих скакунів.

Парк, на майже двадцяти гектарах, планувався за участі ірландця Діонісія МакКлера як ландшафтний. Проте окремі регулярні елементи все ж мав. Зокрема – це мереживо доріжок у формі кленового листа, які крутими схилами вели до кількох ставків. Більшість паркових оздоблень – фонтанів, бесідок, декоративних руїн – за минулі роки також було винищено. Але справжньою його перлиною можна милуватись і зараз. Мова про скелю святого Онуфрія, як її називали Орловські. Скеля висотою у 18 метрів, з неї падає рукотворний водоспад. Вода до вершини скелі подавалася старим дерев'яним водогоном. В радянські часи водогін прогнив. Щоб врятувати його, лікар Малієвецького дитячого санаторію, якій розташований у палаці, Олександра Соколова на отриману премію 400 рублів купила металеві труби, замінима водогін і водоспад почав знову «працювати».

На північ від палацу знаходиться ще одна цікава споруда - водонапірна башта, яка забезпечувала мешканців палаці водою. Збудована на початку ХІХ ст. На її даху знаходився оглядовий майданчик з флагштоком.

Після смерті засновника маєтку Яна Онуфрія Орловського він перейшов до його єдиного сина, плоскирівського маршалка Адама Орловського. Після нього палац перебував у володінні його старшого сина Ігнатія. Але той був слабий розумом, і тому маєтком фактично управляв його брат Олександр. На початку ХХ ст. Маліївцями володів племінник померлого Олександра Ігнатій Мечислав. Незабаром він продав палац разом з парком останньому власнику - Ксаверію Францишеку.

З початком Першої світової війни у 1914 р. останній власник маєтку встиг вивезти до Франції найбільш цінне палацове начиння. Але частину колекції було втрачено по дорозі, спочатку до Одеси, і вже потім до Франції. У 1917 році маєток було націоналізовано. Був намір навіть розібрати палац, але завдяки місцевому лікарю Е. Селецькому, дружина якого була родичкою Куйбишева, унікальну пам'ятку вдалося врятувати. 

Договір оферти, Політика конфіденційності, Доставка та оплата

---

---